Кашперк

Цю величну прикордонну фортецю, яка сьогодні слугує доступною для громадськості культурною пам'яткою, наказав у 1356 році збудувати король Карл IV. Однак у королівському володінні замок залишався лише до 1365 року, коли монарх заставив його Яну Очкові з Влашима, після чого тут заставні власники – як-от Петр Змрзлік зі Свойшина з сином, пани зі Швамберка чи Зденєк Конопіштський зі Штернберка – змінювалися аж до залишення резиденції на початку сімнадцятого століття. Наступна оренда місту Кашперске Гори наприкінці шістнадцятого століття через нехтування обслуговуванням призвела до занепаду споруди, який після Тридцятилітньої війни завершило розбирання мурування на будівельний матеріал. Архітектурним ядром руїни є просторий палац, затиснутий з коротших боків двома призматичними житловими вежами, до оборонної стіни якого в пізній готиці було добудовано бургграфство, а на заході – прилеглий нижній замок з єдиною вцілілою будівлею на західному кінці. Із зовнішнього пізньоготичного укріплення, яке, за Томашем Дурдіком, було малоефективним проти вогнепальної зброї, до наших днів збереглися лише фрагменти та, передусім, його найякісніша частина – висунутий бастіон Пусти Гардек.