Орлік (замок)

Історія цієї визначної південночеської культурної пам'ятки почала писатися у другій половині тринадцятого століття, коли тут король Пржемисл Отакар Другий заклав первісний град, який за правління Карла Четвертого остаточно перейшов у шляхетне володіння. Серед найвизначніших власників були Змрзлікови зі Свойшина, Швамберкови, які перебудували осідок на замок, а згодом роди Еґґенберґів і Шварценбергів. Під час гуситських воєн він служив утраквістською противагою католицькому Звікову і зберіг свою оборонну роль упродовж Тридцятилітньої війни аж до кінця сімнадцятого століття, коли загрожували турецькі навали. Після періоду суто підтримувальних робіт у 1802 році він став резиденцією орлицької гілки Шварценбергів, які у шістдесятих роках дев'ятнадцятого століття здійснили останні масштабні будівельні зміни. Хоча комплекс у двадцятому столітті понад 40 років перебував у державній власності, після Оксамитової революції він повернувся у власність Шварценбергів і донині панує на скелястому виступі над затопленою долиною Влтави.